Сьогодні, 24 листопада, о 16.00 – запали свічку пам`яті по загиблих від мученецької
голодної смерті 1932- 1933 років. Минуло 85 років від того страшного голодного року, коли мільйони українців – від ненародженого немовляти до людей похилого віку нещадно косила голодна сталінська смерть, коли був хліб і до хліба, а його вивозили за кордон, приречуючи мільйони українців на голодну смерть…
В Олександрії біля 2000 тисяч людей загинуло в ті роки. Така ж кількість десь припадає і на сільського жителя Олександрійщини. Здавалося, що село – виживе, ані за 5 колосків голодні отримували 10 років позбавлення волі, а то й смертельну кару…
Ще кілька років тому в с.Олександрівка (колишня Воришилівка, – Авт.) люди, копаючи погреба, натрапили на поховання років голодомору… Це була страшна картина, коли поряд з дорослими збереглися останки малих дітей… А скільки таких могил по інших селах… А були ще й випадки канібалізму, коли рятуючи життя старшим дітям, батьки з`їдали менших своїх діточок. Поро такий випадок я чув у свій час від своєї мами, якій на той час було 9 років. Вона на все життя запам`ятала страшну картину: сусіди смажили на сковороді частини тіла своєї меншої доньки – однолітки моєї мами… Потім, пізніше вони були покарані, але вони таким жорстким чином зберегли життя старшим дітям… Жах! Але це правда життя 1932-1933 років, і вона була масовою по всій Україні. Люди доходили до відчаю, сходили з розуму, мізки переставали працювати, усвідомлювати, що вони роблять…
Запали о 16 годині свічку по тих, хто поліг страшною смертю від голоду. Нехай їм буде вічна пам’ять і царство небесне!
На фото: Загально гімназійна лінійка в обласному навчально-виховному комплексі гімназія-інтернат -школа мистецтв, що приурочена до Дня пам`яті жертв голодомору, 24. 11.18р.
І.Мельник
