Свято зі сльозами на очах

0
222

9 травня 1945 рік – день  Перемоги над нацистською Німеччиною, над коричневою чумою, котра забрала життя понад 30 мільйонів ні в чому не винних людей Європи. Фашизм мав намір панувати над світом, та завдяки мужності, героїзму та незламного духу колишніх народів СРСР, фашизм було знищено раз і назавжди!

 74 роки олександрійці живуть у мирі та злагоді. Жаль, що сьогодні лише 37 учасників ВВв дожили до цього дня. Роки беруть своє.

Кілька тисяч олександрійців прийняли участь у ході та мітингу біля Братської могили.  Люди несли портрети своїх рідних і близьких. Що не рік, а їх все більше і більше тих, хто вертає нам правду жорсткої  війни з фашизмом. Молоді, одружені і не одружені. Вони залишили вдома малолітніх дітей, батьків, пішли відвоювати мир. А повернулися похоронками, безвісті пропалими, тяжко пораненими, скаліченими… Серед моїх рідних по батьковій лінії  загинуло біля десятка  його братів, і тільки один з яких відомо, де поліг смертю героя. Це Гнат Якович Мельник, якого бандерівці з дивізії СС «Галичина» вбили під Бродами в 1944 році. Інший брат Олександр загинув у 1941 році під Маріуполем в перші місяці війни.  Інших розшукую і досі. Рідна  моя тітка Марія  з 1941 по 1946 роки рабствувала в Німеччині. Пройшла концтабір, завод, де працювала по 16 годин на добу, американської зони хльобнула, коли майже рік схиляли до того, щоб поїхала в США. Але вона свято любила свою Україну. Своє рідне село, де на неї чекав  круглий сирота – мій батько, якому фашисти в 14 років повибивали зуби, мали розстріляти, бо він зі старшими на рік – два двоюрідними братами підпалили скирту сіна та зробили в  коморі дірку в стелі, де зберігали фашисти зерно, після дощів воно затекло і попріло. Всім село викупляли малолітніх хлопців у німців…

По маминій лінії  три моїх рідні дядьки Михайло, Петро та Василь пройшли Війну з фашистами. Дядько Василь льотчик – був збитий під Ленінградом, блокада, після війни з двома осколками в легенях дожив до 79 років… Сама мама Надія Дмитрівна, 1924 року народження разом з подругою Медвідько Марією  3 місяці  ховали в скелі над Інгульцем від фашистів пораненого льотчика, збитого під Тернуваткою (Криворізький район). Виходили і передали визволителям в 1943 році… І таких сотні, тисячі долей серед олександрійців, які цього дня свято з гордістю несли портрети своїх рідних…

 Мер Олександрії С.К.Цапюк звернувся до присутніх, щоб вони завжди шанували переможців над фашизмом, які своїм життям здобули Велику Перемогу над фашизмом. Визволитель Олександрії Л.Томіліна вкотре нагадала як визволяли Олександрію, як важко було втрачати однополчан. Єпископ Олександрійський і Світловодський  Боголєп закликав усіх присутніх до загального примирення душі і серця, до миру і спокою серед громади.

Хвилина мовчання, хода до вічного вогню, квіти на могили загиблих, марш військовиків місцевого гарнізону.  Навіть дощ не зупинив олександрійців віддати данину світлої пам`яті по переможцях.

Нехай ніколи не повториться Бухенвальд, Дахау, Аушвіц, Маутхаузен, Майданек, Равенсбрюк, Треблінка, Заксенбург, Ораніенбург, Ліхтенбург, Собібор, дитячий прибалтійський концтабір Саласпілс…, де були замучені тисячі дітей, над якими фашистські лікарі вчиняли різноманітні досліди… Нехай ніколи не повториться уманська трагедія, Бабин яр, сотні  таборів та гетто по Україні, нехай ніколи не повториться мільйонний вивіз молоді  в рабство до Німеччини.

І.Мельник

ФОТОРЯД    ч

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Введіть тут своє ім’я