Про наше молоде покоління, зокрема учнів старших класів та студентів училищ вже сказано-переказано відносно їх невихованості та неуважності до людей похилого віку. Зустрівши В.Кирпиту, мешканця «Байдаківського» (Жовтневого) мікрорайону, почув про наступне:
-скільки можна вже замовчувати проблему. Скільки можна мовчати… Виїхати вранці автобусом №2 з мікрорайону неможливо. Чому? Тому що учні старших класів та студенти училищ та технікумів, поспішаючи на навчання в місто, займають усі сидячі сидіння, а ми, пенсіонери, кому вже за 70 років, повинні стояти до самого приїзду до центру міста. На зауваження не реагують, вдають, що не чують або просто посміхаються, відвертаючи обличчя… Хочеться запитати у вчителів шкіл та викладачів навчальних закладів, шановні, невже ви не виховуєте в своїх учнів почуття поваги до старших? Адже це ази культури, що закладаються з перших класів початкової школи. Подібна ситуація спостерігається не лише на нашому маршруті, а й на інших автобусних маршрутах міста. Якось зустрів товариша по футболу, а той розповів як їхав до центрального кладовища з ушкодженою ногою. Повен автобус сидячих студентів аграрного ліцею, а ветерани праці – усі на ногах стоять.
І справді, подібні явища байдужого ставлення до старшого покоління можна спостерігати не лише під час поїздки в автобусі, а й на вулицях, міста, в магазинах, коли 13-15 літні підлітки такою брудною лайкою можуть тебе вкрити, що не знаєш куди забігти. Я не кажу вже про їх мову – через слово і відбірна лайка ненормативної лексики чи то з вуст хлопчаків, чи дівчат- різниці немає.
Сучасні гаджети. Те, що пропонує Інтернет – соціальні мережі не йде на користь молоді, а навпаки – молодь деградує. Стає злобливою, жорстокою. Сьогодні на першому місті хамство, грубість, нелюдська жорстокість, що стала нормою повсякденного життя молодого покоління …. З цим щось треба робити. Інакше ми втратимо країну, втратимо свою українську гідність. Жаль, що це не бачать ті, хто повинен це бачити і не допускати до такого …
І.Мельник
