Про нас не забули. І це добре. 15000 заявок буде виконано

0
1317

Так складається життя в більшості людей, котрі потребують сторонньої допомоги, що її немає звідки чекати. Люди похилого віку, «діти розкидані по світах- країнах», старість прийшла – соціальні працівники, але ж скільки тієї пенсії, щоб оплатити і їх послуги… А ліки, а комунальні (вода, електроенергія…).  Добре, якщо рідня мешкає в місті – допоможуть. А іншим приходять благодійники.

Чергова моя поїздка з волонтерами «Турботи», котра щоденно розвозить сотні пакунків продуктів харчування людям різних вікових категорій.

Чонгарська, 43. За цією адресою мешкає багатодітна родина Горєлової Анастасії, котра  сама виховує 5 малолітніх дітей. Старшій Даші  11 років, найменшій Каті  – 5 років та ще 2 хлопчаків.

-Ми дуже вдячні за оперативну чуйність. Кілька днів тому зателефонувала на «гарячу лінію». Записали. Сказали: чекайте. І ось  «Турбота» вже тут. Я сама виховую діток… Знаєте радієш, що не залишені без уваги. Чула, що і в інші райони була надана допомога від “Турботи”. Що можна сказати: “таким людям відідячить Бог”.

По Культурній відвідали ще одну багатодітну родину Катерини Смірнової. 4 дітей виховує – від 2-х місяців до 13 років… Інша молода жінка – трьох…

Далі Чонгарська, 22, 45,  48, 51,81, 90, 98, 101, 114, 118,135,  Кременчуцька, 21,23,  84, 130,  151… і далі,  і далі  вулиці Кармелюка, 14б,32, 34,  55, 79, 97,  136. Хасанова,2,  27, 67, 85..,  Холодноярська,6, 51, 55, 79,136..  Степова, 62, Чкалова, 101,  Культурна,61. 87,101, 104 Некрасова, 7…  – нові знайомства, нові враження, нові проблеми з пандемією,… і побажання.      Ніколаєнко В.В., 1965 року народження, інівалід. Місяць тому поховав матір, яка прожила 97 років. Залишився сам-на сам. Пенсія по інвалідності 1637 грн. За світло, воду, газ заплати…

«Турбота» прийшла до подружжя Демірових Костянтина Антоновича та Лідії  Іванівні. Чоловіку 87, дружині – 86 років. Але дружба і  повага один до одного дають їм веселий настрій і бажання жити. До того, Лідія Іванівна з 1962 по 1965 роки працювала акушеркою в с.Головківка. Як вона підмітила, можливо хтось її ще пам`ятає. «Я добре знала родину Кузьменків…. Скільки часу минуло… Не думала, не гадала, що знову повернусь думками  в молодість. Велика подяка, що в такий скрутний час ці люди надають допомогу. На нашому кутку вже десятки її отримали. Саме ті, хто її найбільше потребує».

Чоловік у свою чергу сказав, що як грек, у 10 років його батьків виселили з Криму в Казахстан… Повернулися на Україну… Тут і залишилися…

-Я буду жити довго – до 100 років, так що будете ще не один раз до мене приїздити. Того ж і Кузьменкам бажаю, бо вони роблять добру, божу справу.

Діалоги, нехай вони короткі, бо волонтерам треба оперативно розвозити, дають палітру життя нашого люду, його проблеми, радості і негаразди сьогодення. Найбільша туга в людей похилого віку – відсутність надійного плеча з боку рідних,  відсутність  спілкування –«ні з ким простот душу відвести. Ось з вами кілька хвилин, і вже веселіше…”

На Кармелюка, 97 була цікава зустріч з 91 –річною Єфімовою Оленою Миколаївною. Гречанка. До виходу на пенсію працювала на електромеханічному заводі (підкреслю, що більшість пенсіонерів, що отримали допомогу, працювали на електромеханічному заводі, -Авт.). За плечима 55  років трудового стажу. Жили в Джанкої. Пам`ятаю  нацистів. Старший брат, щоб не забрали в Німеччину, ховався в колодязь, щоб у дворі. А знаєте, що фашисти хотіли знищити повністю  Джанкой з його мешканцями (ймовріно через «залізничні ворота Криму»,. –Авт.), але наші війська не дали їм цього зробити. Була радість, а потім виселка до Казахстану, яке то було важке життя. Що вам розповідати? Щорічно  неврожайний Казахастан… А далі, коли дозволили повертатися на Україну, приїхали до Олександрії. Тут жила мамина  сестра…

Ще одна цікава зустріч. Мій співрозмовник 83-річна Дяченко Світлана Федорівна, ледве ногами ходить – проблема зі спиною, але з гумором:

-Дочекалася таки, коли ж мої футболісти і до мене завітають. Та я ж майже 30 років була пов`язана зі стадіоном – працювала на ньому.  І в ті часи він був гарний, охайний, затишний… завдяки і моїй праці. А під  час футбольних  матчів  на «калітці» стояла – перевіряла білети через яку йшло начальство всього міста.  Усі – безкоштовно. Діти просилися – усіх пропускала. За що потім начальство дорікало… Зараз інші часи. Бажаю «Олександрії» вигравати, щоб були завжди здоровими, щоб це лихо закінчилося. Хочеться ще пожити без страху. Телевізор дивимося. Знаємо все про «Турботу».

Зустріли ми і пенсіонерку Соколову Н.В., котра нам повідала, що ще 2 роки тому вона відвідувала матчі за участю «Олександрії» – її старший брат (пенсіонер), котрий проживав у Севастополі, щорічно спеціально приїздив на матчі за участю нашої команди. Такий був уболівальник, що йому приїхати з Криму було легко, бо любив «Олександрію». Ходила з ним… Немає помер. А хочеться поглянути на атмосферу на стадіоні, коли все вирує, коли наші виграють… Перемоги «Олександрії», і дяка за турботу.

А волонтери, зокрема водій Володимир Смілик (до його честі,  водій – віртуоз по дорогах “8-ї школи”) та волонтер С.Євлантьєав  роблять добру справу, розпочату  С.А.Кузьменком разом зі своїми однодумцями від соціально надійного бізнесу, котрий в скрутну годину завжди готовий прийти на допомогу людям. Усі 15000 пакунків продуктів харчування будуть доставлені заявникам.

І.Мельник   

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Введіть тут своє ім’я