Повернення з небуття через 76 років

0
1188

За плечима 76 років від закінчення Другої світової війни 1939-1945 років. Раніше було інакше. Раніше були радянські люди, котрі ціною свого здоров`я, життя, у  муках і стражданнях винесли весь тягар фашистської навали коричневої чуми XX століття, принісши мир і спокій людям Європи…

У цій борні перемогли люди миру… Сьогодні хтось переписує на свій лад історію того періоду. Були свої герої і антигерої…  Люди судять на свій лад і манер… Історія поставить свою тверду крапку дещо пізніше. Ще не прийшов час…

Сьогодні хотілося б розповісти про повернення в родину Оберних загиблого дідуся Федосія Остаповича Оберного 1906 року народження, уродженця Ново-Пилипівки з вул. Міліцейська. На превеликий жаль, ні мати Анастасія Оберна, ні дружина Галина Оберна, ні син Іван Оберний, ні онуки так і не дізналися свого часу де ж загинув син, чоловік, батько, дідусь. Прийшла похоронка, що загинув безвісті смертю героя в серпні 1941 року, а де – невідомо. Найбільше шукав сліди батька син Іван з сестрою Валентиною. Куди тільки  не писали, але з архівів МО СРСР отримували відповідь: “у списках загиблих не числиться”. Так і жили десятиліттями… Уже й сина немає в живих, і сестри…Помер 2001 року (це мій тесть Іван Федосійович Оберний, -Авт.). Він зберіг фото тата й мами 1925 року, була похоронка, але мама Галина вивезла в Ялту, де мешкала з донькою до 1980 року…

…Протягом десятиліть шукавав сліди батька. Я допомагав, але марно. Писали запити до Міністерства оборони РФ, до редакції «Книга пам`яті», зверталися до різноманітних сайтів, до списку нагороджених, до сайтів, що займаються пошуком безвісті загиблих. Та все даремно. І все ж думки мене ніколи не залишали, що таки відшукаю сліди діда моєї дружини Ірини Мельник (Оберної). І така щаслива доля принесла звістку на яку чекали скільки років. Документ засвідчив, що Оберний Федосій Остапович, уже 23 червня пішов воювати – захищати рідну землю. Остання звістка від нього прийшла дружині до Олександрії (Ново-Пилипівки) в кінці липня з-під Кишинева, де він був сапером.  З серпня зв’язок було втрачено. З того часу дружина Галина почала писати запити – розшукувати чоловіка… Даремно шукала до своєї смерті 1980 року. Можливо, був поранений, і проходив курс лікування…

Останній раз його бачили товариші в Ворошиловграді 1942 року, після закінчення курсів санінструкторів, з яких він був направлений на роздатковий пункт. Після цього подальша доля невідома…

Яка це була неймовірна радість і туга в той же час для онуків. Яка б то була новина для сина, сестри, дружини…, котрі  не знали справжньої трагічної долі Феодосія Остаповича Оберного. Онуки вперше дізналися, що їх дід був Остаповичем, що другого дня від початку війни – 23 червня пішов воювати, що був сапером і санінструктором, що десь  загинув в 1942 році на луганській землі, що певна частина трагічної долі розкрита. Я в пошуках і далі. Можливо, десь в нагородних листах, можливо в інших частинах числиться. Пошук триває.

Тільки вчора моя знайома, котрій я дав адресу сайту, відшукала свого дідуся, який також пропав безвісті в роки тієї страшної війни…А поряд колега повідомила, що завдячуючи сайту віднайшла  рік тому всі нагородні листи на своїх дідусів, котрі пройшли горнило фашистської навали…

Іван Мельник    

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Введіть тут своє ім’я