Перша поїздка прикордонника до прикордонників

0
821

“Nota bene” – замітки, спогади про пережите з продовженням від громадського діяча, волонтера Сергія Кульги).

Неначе це було вчора, не встиг оглянутися, як уже минуло 6 років від початку неоголошеної війни на сході нашої неньки-України… 12 квітня сепаратистами було захоплено Слов`янськ, Дружківку… А 5 травня  2014 року я вперше з В.В.Стадниченком відправилися з гуманітарною допомогою від щирих мешканців Олександрійщини на прикордонну заставу в с.Василівка Амвросіївського району Донецької області, на якій служили наші земляки з Олександрії, Кропивницького та Світловодська. Як колишній прикордонник-старшина, віднайшов “зеленого” кашкета, зателефонував другу Володимиру Васильовичу Стадниченку… Не мали права бути осторонь того, що відбувалося  на сході. Звернулися до мера міста С.К.Цапюка та до керівництва групи компаній «УкрАгроКом» (нині «Агровіста, -Авт.). Біля тонни продуктів харчування було оперативно завантажено до нашого «бусика».

І в дорогу. А дорога була складною. Щоб потрапити до прикордонників довелося сотні кілометрів зайвих здолати з пригодами. 11 блокпостів позаду… Залишалося проїхати два. Та нас зупиняють озброєні автоматами люди – українські сепаратисти. Думали, що все кінець. Ретельно обстежили наше авто на предмет бронежилетів, біноклів… Ми сказали, що волонтери, веземо продукти харчування…

Військовики пішли до свого «джипа», бо в ньому сиділи ще кілька людей. Як виявилося пізніше  -російські найманці. Що вони там вирішували – ми не знали. Повернувшись до нас вони сказали, що якщо ми поїдемо прямо на (ворожі) блокпости, то нам там хребти переламають… Вони погодилися нам допомогти… Думки були різними… Довго вони «вели» нас різними польовими дорогами, яругами, балками. Весь час підтримував зв’язок з прикордонною заставою, бо все ж не вірилось, що вони таки нам допоможуть. Командував заставою капітан з Донецька, серйозний чоловік. Вони чекали нас і дочекалися… Ось така вона перша  волонтерська поїздка до наших захисників…

А почався волонтерський рух після того, як у квітні закрився блок-пост в Олександрії, в якому приймав активну участь. Молоді хлопці пішли у військкомат, – і на схід. А ми з В.В.Стадниченком вирішили якимось чином допомагати вже хлопцям, котрі ще місяць тому стояли на блок-посту в Олександрії. На превеликий жаль, дехто вже з них загинув… Так ми і стали волонтерами…”

(Продовження слідує).

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Введіть тут своє ім’я