“Летючі миші” – дружба перевірена десятиліттями

0
309

Щорічно, 2 серпня (в СРСР це був День ВДВ), колишні військовослужбовці спеціальних військ, що роками були засекречені, сьогодні мають нагоду не лише спілкуватися, а й розповісти про свою службу в 9-й окремій бригаді спеціального призначення, що була сформована 1962 року в Кіровограді…

Сотні олександрійців за роки її існування пройшли справжню військову школу секретності… Розвідники, гранатометники, радисти, снайпери – група з 7 чоловік могла знищити цілі військові бази, великі стратегічні об`єкти, тощо… Сьогодні цим людям під 70 і більше.

Анатолій Нор один із перших був призваний у 1968 р., а вже через рік – їх було призвано з Олександрії 54 чоловіки (В.Гурецький, О. Куліков, В.Ткач…). Присутні “летючі миші” на щорічній зустрічі згадували роки, як готували їх, як було не важко, а треба було до 80 км щоденно проходити в повному військовому спорядженні, стрибки з парашута – у кожного за плечима до двох десятків, а в кого і більше. В.Гурецький зберіг свідоцтво парашутиста, в якому чітко вписано дату, рік, час, літак та з якої висоти виконано стрибок. Анатолій Тимченко (все житя працював зв`язківцем), згадуючи стрибки, відмітив:

-Стрибали з різних висот від 400 до 1600 метрів. Найбільш безпечним, і в той же час найскладнішим був стрибок з 400 метрів, бо на цій висоті ворогу надто складно застрелити спецназівця, а останньому треба ще встигнути відкрити купол парашута… Стрибали і взимку, і влітку – в різні пори року. 

Олександр Прохоренко завдяки службі в спецбригаді, маючи чудову фізичну підготовку, що була перевірена на одному із олександрійських міліціонерів у день демобілізації – не з вини солдата, коли вже Олександр пішов до міського відділу міліції,тому довелося виїхати з міста… дослужився до майора…

Володимир Ткач все життя поєднав з програмним забезпеченням верстатів ( інженер- програміст). Юрій Третяк – шахтар – 12 років відпрацював у «Воркутавугілля» на глибині понад 1600 метрів. Іван Олефіренко відпрацював 37 років водієм автобази №23. Володимир Нерух – на керівних посадах місцевих підприємств. В. Гурецький від вантажника пройшов шлях до директора ФДП. Олександр Єрмаков – на пенсії, але й досі працює на «Оболоні», Олександр Куліков шахта- завод у вугільній галузі міста. Віктор Любенко – шахта-фабрика-шахта «Олександріявугілля». Володимир Савенцев – 1944 р.н.- один із перших  олександрійських спецназівців. Анатолій Нор – тренер. Тренував могилівський «Дніпро» (Білорусь), МФК «Олександрія», «Поліграфтехніка» та ряд російських команд, «УкрАгроКом» ( аматори, чемпіони області 2018 року).

У кожного своя доля, своє бачення життя, але всіх їх єднає тісна дружба, гарні почуття минулого часу, що були разом, коли служили у в/ч 83483 (нині це 3-й полк спеціального призначення, -Авт.). Хоча їм і не довелося пройти «гарячі» точки, окрім Володимира Неруха, якому довелося пройти Придністровський конфлікт, усіх їх готували так, що в разі виконання завдання не було прописано шляхи виходу з операції… Одним словом – готували смертників… 

Згадали хвилиною мовчання і тих, кого вже немає серед живих: О.Грінер (тренер). Л.Грабовець(мотогонщик), Л.Топоров, А.Конопльов (відомий тренер), В.Чаплигін, С.Пиженко, Г. Миндиковський (один із кращих розвідників бригади за всі роки її існування), В.Солов`єнко та ін…

І.Мельник

 

 

 

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Введіть тут своє ім’я