Українські Карпати. Куди там австрійським Альпам

0
9

Нарешті добрався до ноутбука. Чесно сказати не було бажання раніше описати свій відпочинок у Карпатах… Така навколо тебе природна аура, що словами важко передати, така неймовірна краса. Який ландшафт!

  Гори вкриті смерекою, ялицею, модриною  плавно переходять у полонини з перелісками, що квітують різнотрав’ям лікарської аптеки (звіробій, подорожник, тисячолисник (деревій), гірська арніка, чебрець, вогник, м’ята різних видів, кмин, живокіст, оситник (будяк),  Іван-чай… всього не перелічити (вперше побачив його в своєму житті, -Авт.). Це все ми збирали на висоті  понад майже 1300 метрів над  рівнем моря. Уявіть яке тут повітря. Ним неможливо надихатися. Квіти, реліктові смерекові ліси, де ще «не цюкала сокира лісоруба», благоухають таким ароматом, що підйом протягом шести годин на гору Чорна Ріпа  в десяток кілометрів стрімко вгору  не відчувався, наскільк

и там життєдайне повітря…Озираючись навкруги, милуючись та зачаровуючись красою,  вдихаючи на  повні груди цілюще карпатське повітря, розумієш, що таке гірське життя…

 Ми знаходимося в  с. Новоселиця Міжгірського району Закарпатської області на стику кордону з Львівською областю (відомий гірсько – лижний курорт, м. Славське, 23 км.). Хребет Чорної Ріпи є кордоном трьох областей: Львівської, Закарпатської та  Івано-Франківської. Раніше до «руських», так називають місцеві жителі радянську владу,  тут проходив польсько-чеський кордон.

Ось вона довгоочікувана гора Чорна Ріпа з однойменною полониною, з відповідною назвою і хребет, яким ми рухалися кілька кілометрів в напрямку гори двох Близнюків. Який відкривається краєвид! Справа Боржавський  хребет з полонинами, зліва хребет Смерек. А вдалині гора Озерянка, а під нею Синивірське озеро. Скільки сягає око бачиш вдалині Бескидські гори – це вже Польща, далі –  чеські Татри, а ще далі  Буковинські гори – Румунія.

За один день пройшли понад 20 кілометрів полонинами вкритими чорницею – яфенем ( місцева назва чорниці,- Авт.), продираючись через скелясті глибокі урвища – ущелини зі стрімкими звориками (струмочками) джерельної води, що вливаються в річку Голятинку, з зарослями смерічок, виходиш на полонини. Навкруги  вже інші  картини карпатських гір…

Що ж, треба їхати, щоб все це побачити, відчути та пропустити крізь себе, наживитися духмяним  життям карпатських гір…

Як мені до лиця було почути, що я ліпший підкорювач карпатських гір (Верховина), коли ми разом з нашою  господинею – знавцем місцевості Наталією Бахталою ( до речі, до 2013 року корінна олександрійка, -Авт.), а нині жителька зі всіма правами новеселчанки, яка вперше тут пройшла з туристською групою ще в далекому 1972 році, ми разом з дружиною Іриною, пройшли понад 20 км! Уявіть вийшли зранку  о 7.26, а повернулися до її хижі  о 19.30 вечора. Цікаво все було. Дійшли до витоку джерела р. Біла Тиса, що нижче впадає в Чорну Тису,  а далі – могутня Тиса…  Світловий день горами з лісовими масивами смереки заввишки до 30 метрів  та полонинами з короткими відпочинками для перекусу, у тому числі й чорницями  з  карпатською полуницею (камянки (брусниця) будуть дещо пізніше, -Авт.), пройшли неймовірними  краєвидами карпатських гір, де рідко ступає нога туриста, а шкода…

Це перше знайомство з місцевістю. Кілька днів – уже 5 днів пролетіло, мов один день. А скільки вражень. Щемить серце, бо залишається лише 3 дні нашого перебування в гостинної Н.Бахтали з її  туристичними походами, екскурсіями,  цікавими розповідями знавця місцевого колоритного, неординарного життя русинів- закарпатців, зустрічами з ними…

Далі  буде ще цікаво… Будуть діалоги з жителями села, їх побут, звичаї…

ФОТОРЯД

І.Мельник    

             

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Введіть тут своє ім’я