Неймовірно дивовижні карпатські враження…

Чергова публікація про неймовірні карпатські враження від людей – горян, від їх багатовікових традицій, які вони передають з покоління в покоління. Мова йде про сироваріння – приготування овечо-козиного сиру та вурди.

Познайомившись з місцевим лісником  Василем Івановичем Криваничем, дізналися дуже багато цікавого з життя новосельчан…  Одним із таких традиційних промислів є – приготування  сиру (бринзи) в горах, далеко від хиж…

До випасу отари ми йшли майже три години – весь час стрімко піднімаючись полониною вгору до підніжжя гори Смереки. Вражені від смереково-ялицево-букових лісів ми рухалися вверх до кошари…Велична краса природи  відкривається  навкруги: за горами інші гори – скрізь гори неперевершеної краси з полонинами… Описати краєвиди, що відкриваються через кожні 20-50 метірв руху, вражають своєю дивовижною красою…

Нас радо зустріли вівчарі, які саме почали доїти отару. Сидять на стільцях з відрами дояри, а  маленький вівчар  Миколка заганяє з іншої загородки через діру овець та кіз, яких по черзі здоюють. Таке я бачив вперше. За якихось 2 півтори години 150 голів отари були здоєні. А молоко далі цідиться і заливається в великий  дерев`яний жбан…

А далі говорить досвідчений сировар, 71- літній Михайло Миколайович Сирохман (зізвучно),  який детально розповів хід процесу варіння сиру:

  • Дуже прикро, на превеликий жаль, що ця, одна із головних традицій, що давала віками життя горянам, повільно відходить у небуття. Колись були отари до тисячі голів. Сьогодні ледве назбируємо на сезон 150 голів овець та кіз, що ще утримують люди. Хто має 2, хто 3, а хто і до 10 тварин. Ось так щорічно збираємося навесні: гуртуємо отару, наймаємо вівчарів. З 10 травня і до самої Покрови отара в горах випасується. Є кілька кошар. Тут випасли, перейшли до іншої. Два вівчарі працюють цілодобово…

  • Сьогодні моя черга забирати молоко,  – говорить сирвар, – та переробляти його на сир ( у нас – бринза, – Авт.). Маю  декілька кіз та вівців, тому весь надій молока за два дні буде мною перероблено на сир та урду. Сьогодні удій склав майже 50 літрів – це дуже добре. Заливаю відціжине молоко спеціальною закваскою з шлунка молодого теляти. Через  годину молоко загущує. Далі його вівчар Михайло Пойда (уже 7-й рік вівчарює, -Авт.) ріже паличкою на шматки. Дає ще кілька хвилин  відстоятися, а потім  всю  сирну  масу ретельно перемішує до дрібної маси. А далі найцікавіше – зібрати все до грудки, збити і впіймати в спеціальний мішок і на дибу – під стікання та затвердіння. А з залишку (у нас це сироватка, -Авт.) готують вурду – так називається сир. Спочатку її ставлять на вогонь нагрівають, а далі  відцижують  сир- вурду. І на стіл. А відвар – закарпатці називають білим квасом ( квас – пиво, –Авт. ). Особливо під келишок палянки… нас щедро пригостили сиром і вурдою. Не забули ми і додому купити, аби пригостити домашніх справді екологічно чистим сиром…

Найбільше, що хочуть вівчарі та сировари, аби вовки не навідувалися до кошари. Були випадки, коли серед білого дня вовк «взяв» за шию вівцю  і швидко побіг з нею в хащі, вона біжить поряд з ним – неможливо стріляти…

А яка зарплатня в вівчара, який 6 місяців в горах…

М.Пойда розповів, що вівчарство – це більше ритуал. Заготувати на зиму сиру на всю родину. Ось, наприклад, М.Сирохман виготовить понад 50 кг сиру (будучи в райцентрі Міжгір`ї на ринку спеціально запитав ціну на сир – від 300 грн. за кг, з вурди – від 150 грн.,   – Авт.), додатково ще й вурди. За нього виплатить мені з кожного надоєного відра молока 60 грн. (за 2 дні 23 відра буде надоєно впродовж 2-х доїнь на день, – Авт.). Середня зарплатня 10 тис. грн. на місяць (6 днів працюєш, 3 –дні вихідних, харчування за рахунок сироварів,- Авт.). Ще кілька років тому отара була більшою… Дуже шкода, що вівчарство загублено на державному рівні, а були отари до 2 тис. голів…

А взагалі, бути в горах, на полонинах, серед природи – відчуваєш себе здоровішим…

Пора прощатися… Прощання затягнулося ще на годину. Повернулися до своєї хижі вже пізно за 23 годину ночі, бо пішли ще долати г. Смереку… Це була неочікувана туристична подорож до чистого карпатського сиру, до чемних та добрих людей-горян…

 Я щиро вядчний Наталії Бахталі за фотознімки (бо в мене “сів” акумулятор,- Авт.).

 

 

І.Мельник 

ФОТОРЯД 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Істина від Олександрії © 2017 - 2019