Микола Караменов – літературознавець, критик, філософ, поет, публіцист, освітянин

Про Миколу Караменова писати надто складно, бо це людина філософського мислення, зі своїми поглядами на життя, з його вимірами, що нас оточує в повсякденному житті. Своє бачення він відтворює в філології, в літературознавстві, викладаючи на шпальтах різноманітних наукових філологічних видань свої критичні статті на ту чи іншу наукову чи художню роботу вчених, письменників і поетів. Він неординарний в своїх думках, мисленні, висловах і судженнях. Його світосприйняття суспільно-соціального життя, погляди та аналіз написаних праць – це завжди свідомий аналіз власних поглядів літературного критика.

Народився М.Караменов у мальовничому, історичному місці -селищі Нова Прага в 1959 році. Після завершення школи, служба в армії, а після закінчив факультет філології Кіровоградського державного педагогічного інституту ім.О.Пушкіна (нині національного університету ім.В.Винниченка, – авт.). За фахом – вчитель філології російської мови та зарубіжної літератури. Довгий час працював у системі народної освіти нашого міста, пробував себе в якості журналіста «Олександрійського тижня»(1998 р.). Нині працює методистом в управлінні освіти, молоді та спорту Олександрійської міської ради.

– Миколо, читачам, взагалі, сьогодні складно розібратися в літературному процесі. Вчили одному, а сьогодні зовсім інше. Вивчення творів постійно змінюється, як перманентно змінюється і влада.

– Знання літератури потребує любові до неї. Літературу потрібно не просто читати, а й осмислювати прочитане, навіть відчувати, що автор відтворив у думках, висловивши їх словами. Культурологія і літературознавство – це два напрямки, які мені дуже близькі і які дають відповідь на багато питань у сучасній літературі. Культурологія вивчає менталітет людей. Розглядаючи подію або художній текст намагаюсь за допомогою міфологічного аналізу відшукати архетипи (прототипи) поведінки людини. Для мене вивчення міфології та первісної культури (життя, побут, мислення, поведінка, мораль первісних людей до поділу їх на класи), є основою, з якої виростає будь-яка культура чи цивілізація, якою б сучасною та модерною вона не була. Наприклад, під час першої світової війни один англійський бойовий підрозділ, який знаходився у Франції, почав бій, коли в небі після дощу засяяла веселка. Англійці виграли бій, але всі наступні бої намагалися починати тільки тоді, коли на небі сяяла веселка. Вони почали сприймати веселку, як явище-охоронець їхнього бойового підрозділу, як своєрідне божество-помічник. Коли ж веселки не було, вони малювали веселку на своїй військовій формі, а з часом емблемою цього підрозділу стала веселка. Також займаюсь і літературознавством. Написав та видав статті, в яких аналізую всі основні та резонансні твори Ф.Достоєвського. В цих статтях досліджую міфологічну та архетипічну основу романів Федора Достоєвського.

– Наскільки ваше захоплення давнім періодом життя людини впливає на сьогоднішній процес навчання тієї ж зарубіжної літератури в шкільному процесі навчання та виховання?

– У моїх літературознавчих статтях торкаюсь і проблеми викладання сучасної зарубіжної літератури в школах. Якщо не розумієш, що ховається у підтексті або надтексті твору, що приховане за його сюжетною лінією, то як можна його повноцінно й глибоко розбирати на уроках? У кожної людини по Фрейду є свідомість і підсвідомість, якою він постійно користується в своєму житті. І деякі речі в тексті автор пише неусвідомлено, за допомогою художніх образів. Саме вони і надають багатозначність тексту, які треба розуміти та аналізувати. Треба зрозуміти, що література – це те, що виховує в кожної людини кращі риси характеру: добро, чуйність, повагу до інших, любов, що в свою чергу треба протиставляти злості, насиллю та байдужості.

-Ваші літературознавчі надбання мають широкий загал?

– Мої статті були опубліковані в усіх фахових журналах зарубіжної літератури в Україні. Друкувався і друкуюсь з літературознавчими та культурологічними статтями в зарубіжних журналах: «Флейта Євтерни» (США), «Хрещатик»(Німеччина), «Новий Берег» (Данія), «East-West Review» (Великобританія), які свого часу мали безпосереднє відношення до вивчення  зарубіжної літератури в школі…

– Ви пишете складну лірику. Висловлюєте в художніх образах свою філософію.. Важко читати, але інколи трапляється, що багато читаєш, але нічого не залишається в пам’яті. Ваша ж поезія глибока, примушує задумуватись над прочитаним, складна і повчальна, філософська.

– Люблю модерну лірику, авангардну. Можливо, деяким людям здається, що пишу складно, але у своїй творчості враховую еволюцію поезії і те, якою вона стала зараз, як виросла. Поезія, як і будь-яке інше явище, постійно ускладнюється. Писати ж, як писали в XIX столітті це не те, що не актуально, це схоже, що, наприклад, сучасний громадський транспорт складається тільки з візків і карет, і іншого виду транспорту не існує. І архаїчно, і не актуально. Приведу приклад, як еволюціонувала поезія в XIX столітті до початку XX. Це не мій приклад, його наводять на прикладі французької поезії всі відомі вітчизняні літературознавці. Для поезії характерні порівняння, метафори. Так от, на початку XIX століття поет, виходячи з того, як еволюціонувала поезія, написав би: «Моя рука нагадує мені тіло омара». В кінці XIX століття поет би написав: «Моя рука, як тіло омара». На початку XX століття, з виникненням сюрреалізму, поет би написав: «Моє тіло омара».

– Можете сказати декілька слів про ваші інші вподобання?

– Мої вподобання – це читання високохудожньої літератури (той же Кудзеє, Ісігуро) – автори глибокі за формою і змістом, які художньо, метафорично осмислюють наше буття. Тому наукова література, філософія, літературознавство, психологія, соціальна антропологія, історія, етнологія і міфологія – це моє повсякденне захоплення. У кожного свій вимір свого буття на цій землі. Мій вимір озвучений вище. Все, що  нас оточує, в якому соціумі ми живемо  – бере початок від міфологічної літератури…

І.Мельник

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Істина від Олександрії © 2017