Інтерв’ю директора ФК «Олександрія» з виданням “Футбол 24”

Директор «Олександрії» Дмитро Кітаєв в інтерв’ю Футбол 24 розповів про те, чому вболівальники не ходять на стадіон, клуб не заробляє гроші, а друга шістка – це хороший досвід.

Він став директором «Олександрії» в 27 років. А раніше не мав жодного стосунку до футболу – допомогла спільна робота з Сергієм Кузьменком. Зараз йому 32 і він все ще наймолодший з тих, хто керує українським футбольним клубом.

– Що було найважчим на посаді керівника клубу?

– Футбольний клуб – це така ж сама структура, як і будь-яке інше підприємство. Специфіка якась є, але нема чогось незрозумілого. Я колись був комерційним директором на одному заводі в Києві. Там працював штат людей пенсійного віку. Це важко. Ще там була дуже важка робота.

У футболі було важко хіба знайомство з ПФЛ, нормативними документами, в’їхати в “кухню” бюрократії та регламенту. А в УПЛ вже є гранди. Я приїжджав такий молодий, а там всі поважні. Я звикав до них, вони – до мене.

– До вас не було неповаги від нефутбольних людей?

– Всі наче адекватні люди, але я думаю, що були моменти, але не явні. Коли прийшов у клуб, то не почав махати шашкою і все змінювати. Знайомився зі всіма і шукав підходи. Були моменти, але все притерлося.

– Які ваші обов’язки в клубі?

– Забезпечувати життєдіяльність футбольного клубу. Ми з президентом не втручаємося в тренувальний процес. Я не розумію, коли президент з трибуни може щось кричати тренеру. В останнього своє завдання, на нас – все інше. Бази, поля, стадіони. Ви ж розумієте, яка це махіна. Я, як керівник, повинен бути трохи агрономом, бухгалтером, в прес-службі працювати.

– Якою є ієрархія в «Олександрії»?

– Є президент, а потім я. Є спортивний директор, адміністратори, головний тренер. Директор займається питаннями перед матчами, зустріччю арбітрів, їхнім поселенням, контактує з футболістами щодо контрактів, вирішує питання або до мене приїжджає. Є дуже багато людей, які наче непотрібні, але насправді дуже важливі для клубу.

До спортивного директора звертаються агенти і пропонують футболіста, або тренер каже директору і він вже шукає. Той вже думає, як вийти на того футболіста.

– Що для вас є маркером успішної роботи в клубі?

– Було б круто, якби на кожному матчі був повний стадіон. Колись у “Севастополя” був маленький стадіон, але все було викуплено абонементами. Там важко було потрапити на стадіон. Хочу, щоб у нас так було.

У нас невеличке місто, команда в УПЛ, а людей приходить мало. Якщо взяти бюджет футбольного клубу і кількість вболівальників, які приходять, це колосальні кошти на одного вболівальника. Люди не цінують цього. Грають добре – буду ходити, грають погано – не буду. Це ж не вболівальник. А людей, які ходять в будь-яку погоду, – майже три тисячі.

– У великих містах є вибір: театр, кіно, розваги і футбол. З чим в Олександрії конкуруєте ви?

– В Олександрії розпочалася реконструкція кінотеатру. Якщо все буде добре, то за рік, два, три він буде працювати. На вихідних нема куди вийти, нема нічого масового.

Квиток на матч коштує 30 гривень. Можна провести час з сім’єю, прогулятися. Чому б ні? Я просто не розумію. Що не роби, нічого не допомагає. Ми колись робили безкоштовний вхід. Тоді зайде на 100 глядачів більше. Вони йшли повз і подумали: “О, а що там? Давай зайдемо”. Думаю, навіть якщо на кожному матчі розігрувати автомобіль, то стадіон не буде повним.

– У чому проблема?

– Людям просто нецікавий футбол. У нас не той менталітет вболівання. Візьміть четверту лігу будь-якого європейського чемпіонату. Невеличке місто, маленький стадіон – і там все забито. Бо це їхня команда, команда міста. А те, як ми ставимося один до одного, так і до команди.

Старше покоління вже не зміниш. Треба працювати з дітьми. Ми повинні прививати їм, що це твоє місто, де має бути чисто й прибрано, а це твоя команда. Ти маєш ідентифікувати себе з нею.

– Які були найбільш специфічні методи запрошення вболівальників на футбол?

– Ми розігрували туристичні путівки в Туреччину, постійно робили розіграші. Ще коли президентом клубу був М.М.Лавренко, то розігрувався автомобіль “Таврія”. Людина приїхала на вихідні в гості в Олександрію й вирішила піти на футбол. Виграла автомобіль і поїхала.

Ще 2-3 роки тому ми придумували різні акції, пробували різне, але нічого не працює. Якщо доплачувати 100 гривень за те, що приходять на футбол, тоді буде повний стадіон.

– Виходить, що можна нічого не робити?

– Треба системно працювати. Найперше – з молоддю і школярами. Щоб дитина прийшла додому і сказала: «Я хочу піти на футбол». І з нею ще хтось піде. А в нас зазвичай діти самі ходять. Якщо ми це покоління навчимо, то не буде потреби працювати з їхніми дітьми.

– Перед вами стоїть ціль, щоб клуб заробляв?

– Моєю основною ціллю є і був заробіток коштів. Щоб клуб жив не тільки за рахунок спонсорів, а щоб мав свої джерела доходу.

Раніше атрибутику продавали хлопці, які не мали відношення до клубу. Вони розставляли столик перед входом і питали навіть мене, чи я не проти. А в клубі навіть не було відділу маркетингу чи людини, яка б займалася атрибутикою. Зараз все є. І навіть можна купити на сайті.

Кафе біля стадіону також не працювало. Люди мангал розклали – шашлики продавали, квас розливали. Розумію, коли бабусі торгують, а кабана смажити – смішно. Дуже багато є людей, які приходять за годину-півтори до матчу. Вони хочуть випити водички, з’їсти шашлик, поспілкуватися з друзями.

Тепер батько може йти на футбол, мама візьме собі молочний коктейль, а дитина бігає по дитячому майданчику. Це круто. Людина може з дому щось принести. Один взяв буханочку хліба, другий – ковбаски, третій – сальця. І гаманять собі потихеньку.

– Скільки відсотків бюджету займають надходження від квитків, атрибутики, реклами?

– 0,001 від загального бюджету. Це крапля в морі. Це дуже мало. Квиток коштує 30 гривень. В середньому на матч приходить 3 тисячі людей. За ці гроші можна оплатити світло, але, крім цього, є купа найманих працівників, стюардів, яким також треба платити.

– Назвіть моменти в роботі клубу, які вас не влаштовують?

– Треба підтягнути юридичний відділ. Проблема Олександрії в тому, що важко знайти висококваліфікованих спеціалістів. Їх мало в місті. Якщо вони є, то вже десь працюють. Багато хто приходить і каже, що готовий. Через 2 тижні ентузіазм зникає і працівник дивиться мультики.

Хочеться змінити центральне поле. Але не повністю. Рік тому пропонували вирити котлован і зробити все з нуля. Це коштує 15 мільйонів. На це треба дуже багато часу і нам не буде де грати. У нас подушка правильно зроблена, підігрів працює. Єдине – треба замінити верхній шар.

– Донедавна в «Олександрії» був жахливий сайт. Чому ви довго нічого не змінювали в його роботі?

– До цього був один сайт. Потім прийшов один хлопчина – «Я вам зроблю сайт. Мені цікаво». Ми так подивилися – наче нормально, а потім всі звикли. Згодом розібралися, що там дуже слабка система безпеки. І сайт взагалі простий і шаблонний. Зрозуміли, що треба робити його з нуля. Звернулися до однієї компанії і зробили. Але це було непросто. Запустилися – і наче все. Але ще зараз у процесі ми щось коригуємо. Неможливо зробити його ідеально з першого разу. В роботі вилазять помилки. Цим сайтом ми задоволені. Але неможливо перенести архів новин з того попереднього сайту – вручну це нереально.

В усіх напрямках у нас іде робота. Якщо чогось нема, то це не означає, що воно не робиться. Люди ж не бачать, як іде процес. Зайшли на сайт – «ага, він поганий», а те, що вже займаються новим, ніхто не знає.

– Для клубу великий удар, що команда не потрапила в першу шістку?

– Величезний. Уявіть, що одного року ви літали відпочивати на острови, наступного полетіли ще кудись, а цього року їдете на ставок. Прикро, що ми це спробували, а тепер не вийшло.

Але це теж досвід – ми ж ніколи не грали в другій шістці. Хтось каже, що погана система розподілення на шістки. Коли ми були в першій шістці, то нам подобалася система. Зараз не скажу, що вона не подобається. До останнього була інтрига, хто вилетить і хто гратиме перехідні матчі. Мінус – нема матчів з сильнішими командами.

– Ваші суперники в Лізі Європи були вражені дорогами в Кіровоградські області?

– Так. Вони прилітали в Кривий Ріг, їхали через Кропивницький, робили коло кращою дорогою. Вони виходили автобуса з очима, які запитують: WTF? Їм треба було 2 доби відновлюватися – вони такої дороги в житті не бачили. Але ми не можемо ще й дороги робити.

– Не думали звільнити тренера після невиходу в першу шістку?

– Про звільнення тренера і його вибір приймає рішення тільки президент. Вони зустрінуться з головним тренером і все вирішать. Можливо, і треба щось змінити. Але ми ж не кажемо, що нічого не мінялося. Воно мінялося, але не спрацювало або щось пішло в процесі.

– Раніше говорили про те, що відбулося вирівнювання заробітних плат. Бюджет клубу зменшився?

– Відбулася оптимізація. Є бюджет клубу. Скажімо, 10 гривень. Вони діляться між 20 людьми. Бюджет зменшився до 8 гривень, а не до трьох, як хтось думає. Відповідно, всі 20 людей будуть отримувати трохи менше. Ми не в верхній шістці, у нас немаэ планів перельотів, Ліги Європи, матчів з “Динамо” і “Шахтарем”. Тому бюджет зменшився.

– Клуб фінансово залежний від однієї людини?

– Головний спонсор – група компаній «УкрАгроКом». Якщо буде рішення, що клуб більше не цікавий, то вони перестануть спонсорувати і клуб закриють. Якщо одна компанія захоче спонсорувати, а інша – ні, то нічого не трапиться.

А загалом все в руках президента. Все залежить від вибору однієї людини. Якщо вона захоче – клуб буде, не захоче – не буде. А як по-іншому?

– Президент клубу – голова Кіровоградської облдержадміністрації. Це дає вам якісь поблажки?

– Президент у нас на громадських засадах. Спонсорування йде від групи компаній. А за оренду землі ми платимо по найвищій ставці – 12 відсотків.

– Для всіх було здивуванням, що саме “Олександрія”! висунула Грімма на пост президента УПЛ. Чому саме ви?

– В інтернеті я читаю: є дві людини, які можуть стати президентами УПЛ. Я дзвоню в Прем’єр-лігу: «Хлопці, у вас є інформація по першому або по другому?» Щось в інтернеті пошукав. На Палмера я не виходив. Мені була цікава кандидатура Грімма.

Вибори на носі, а ніхто нічого не робить. Володя Генінсон каже, що точно не буде балотуватися. І ця безініціативність дивувала. Ми сказали УПЛ, що будемо голосувати за Грімма. Там попросили нас відправити листа.

– Ні “Динамо”, ні “Шахтар” не просили вас голосувати за Грімма?

– Ми – клуб, який незаангажований ні в чому і ні з ким. Ми самі по собі. Ми не дивимося на те, хто кого висуває. Ми окремий організм у великій структурі. Зробили лист, що будемо голосувати за Грімма. Це одразу ж висунуло його на вибори. Якби про бажання займати цю посаду заявив Генінсон чи ще якісь кандидати, то все могло бути по-іншому.

Андрій Сеньків, Футбол 24

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Істина від Олександрії © 2017 - 2018