Г.Кулько: “Через 20 років по війні дізнався, де загинув мій дідусь”

  • Долі у всіх ветеранів війни, хто залишився живим, а хто пропав  безвісті  – різні. А про іншіих – рідні нічого не знають і нині. Одні і зараз ще радують нас своїм подвигом… Інші покояться в братських могилах різних країн світу …. Є ще й втішні  миттєвості  в житті, коли через довгі роки пошуків рідні дізнаються,  де загинула їх найрідніша людина…

  • Г.Кулько, колишній працівник СБУ, з портретом свого дідуся Жежері Миколи Пиминовича 1910 року народження, який загинув  22 лютого 1944 року  під Кіровоградом  в с.Овсяніківка.

  • Дідусь був кулеметником. Після визволення  8 січня Кіровограда, дуже жорстокі  бої були під с.Овсяніківкою. Гітлерівці тримали міцну оборону… В одному з тих боїв і був убитий мій дідусь…  Мені було 7 років, коли мій дядько Микола, син мого дідуся, а це було в 1965 році, віднайшов могилу, де покоїться прах мого дідуся. До того часу всі намагання встановити місце загибелі – не давали жодних  результатів. Дядько працював водієм і  часто їздив у командировки по області. Заїжджаючи в кожне село, – відразу на братські могили… Йшли роки  і його настирність віднайти могилу батька увінчались успіхом. Заїхав до с.Овсяніківки Кіровоградського району, і там на братській могилі віднайшов викарбоване ім`я свого батька…То було щось неймовірне… словами не передати…  З тих пір протягом 53-х років щорічно відвідуємо могилу нашої найріднішої людини. Напередодні 9 травня побували там…

  • І справді онук і дідусь мають велику схожість…. Онук  свято береже світлу пам`ять про свого дідуся… Шукайте і знайдете своїх рідних, де б вони не загинули…

  • І.Мельник

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Істина від Олександрії © 2017 - 2018