Чим ми різні від закарпатців?

Мені жителю неозорих степів з золотим відливом потужного  пшеничного колоса, сонцесяйністю соняхів, що навкруги тебе, з життєдайним кольором кукурудзи, буряка.., надзвичайно важливо було дізнатися як живуть люди в інших областях нашої такої багатої на людей країни. Зокрема, як живуть горяни – закарпатці.  Мені пощастило, що наш запросила Наталія Бахтала пожити серед закарпатців – їх життям…

Так сталося природно, що горянам довелося  народитися і жити в зовсім інших умовах, що мають свій  історично- суспільний та економічний характер.

Та найголовніше, що ні австро- угорці, ні мадяри, ні чехи, ні фашистська окупація та  радянська влада не знищила в людей щиру відкритість, доброту, шану до інших, працелюбство, якому треба ще по доброму позаздрити.

Що то буде за розповідь без жителів тутешнього гостинного села.

Мандруючи на г.Чорна Рипа, високо на полонинах  зустріли 80- річну жінку Анну Миколаївну Млавець, котра випасувала «життя» – трьох корів.  Цікаво було запитати: як живеться нині. Почув наступну мудру  відповідь:

  • Знаєте майже нічого не змінилося. Правду кажучи при мадярах борошно було білішим. А щодо СРСР, України? То прийшла держава, а потім ще держава… Живемо своїм життям гір, своїми нужденними потребами: вижити на мінімальну пенсію, хоч як важко не працювали…Тому і доводиться в 80 тримати ще корови, збирати ягоду… Що тут говорити, вибачайте, бо треба  пасти худобу, бо вдома свої сімейні проблеми… А вам хочу побажати гарного відпочинку і нехай Ісус Христос оберігає вас у путі.

Як виживають люди, маючи великі проблеми з дорогами (вони в занедбаному стані –гірше не можна сказати, здається, що тут  дорогу як збудували до села 40 років тому і все… ). Проблеми з безперебійним забезпеченням електроенергією (часті відключення з будь-яких дрібних причин, – Авт.).
Селу майже 400 років, що знаходиться у підніжжі г.Чорна Рипа, Близнюків, Смереки.. Село завдовжки понад 12 км. Ходити ногами щоденно  на роботу до 8 км – це норма їх життя.

Хижі –у кожному дворі їх по дві. Так здавна велося, що батьки будували житло собі, а потім дітям… Обійстя дуже вхожені, скрізь чистота і порядок – нічого зайвого на подвір`ї не побачиш. Кожен чоловік має майстерню з обробітку дерева.

-Бо то не газда, якщо він не вміє  збудувати хижу, облаштувати її власно виготовленими меблями. Увесь реманент у домашньому господарстві, то справа рук  господарів, – підкреслили мені в розмові лісник лісник Василь Іванович Кривинич та його сусіда Михайло  Славуник.

Знаходять додатковий приробіток на збиранні чорниці, грибів та гірських лікарських рослин.

-Якщо не лінуватися, то полонини в період збирання чорниці, брусники, малини, ожини та грибів  додадуть значні кошти  до сімейного бюджету. А так більшість молоді, досягши  18- річного віку вся в  «чехів, словаків, поляків, німців, у Прибалтиці».

І ще до політики  дуже обережно відносяться. Ще щемлять рани часів 1939-1956-х  років. Сталінські репресії за участь у визвольному русі… Але вони вірять новому Президенту В.Зеленському, що він налагодить, «щоб борошно було білішим і дешевшим…». А ще вони побачили першу позитивну зміну  в своєму житті: як  тільки Г. Москаль подав у відставку з поста очільника Закарпаття – відразу зникли так звані «пости поліцейських  Москаля» на в`їзді та виїзді з райцентру  Міжгір`я (збирали данину  з кожної машини, що перевозила ліс, -Авт.). Менше чути стало як валять ліс… Валять хороший. А той, що гине від короїда, залишають … У Чехії вже віднайшли жука – антикороїда, що рятує лісові насадження, а в Україні поспішають вирубати будівельний ліс…

Чому так є? Бо у свій час при розпаді СРСР  частина лісів, що була в колгоспах, радгоспах «захопили ділки, створили товариства без відповідальності»  і на повну вирубують ліс… З державними лісами порядок. Дещо дбають про відновлення лісів (насаджують молоді дерева, випилюють «мертвий ліс»). Усі надії покладають на нову владу, щоб більше приїздило людей з усієї України милуватися неповторною красою карпатських гір та полонин з чудовими краєвидами, цілющим повітрям, животворною  мінеральною водою, і ще з реліктовими – незаймані віками ліси…

                                          З таких круч – сіно до стодоли

     Лісник Василь Криванич робить нові зарубки, щоб мандрівники не заблукали  

    Охайні хижі… 

І.Мельник

ФОТОРЯД 

Розмова з А.М.Млавець

 

Там де гине ліс

“Мертвий ліс”

 

Ось з крутої полонини доводиться сіно до стодоли доправляти

Цілющо їджерельної води  повсюди

Кожна хижа – то руки трударів 

Ось такий він білий гриб! 

                                Збирати чорницю дуже важко 

                                Наш екскурсовод  – Наталія Бахтала:” Попереду ще багато неочікуваних вражень!”

                                Рубають ліс…  Це той, що не встигли вивезти

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Істина від Олександрії © 2017 - 2019