Категорія: Суспільство

З Днем захисника України та Покровою Пресвятої Богородиці

Результат пошуку зображень за запитом "фото зі святом захисника Вітчизни та Покрови"

З Днем захисника України! 

 Дорогі олександрійці, прийміть щиросердні вітання з Днем захисника України та  Покровою Пресвятої Богородиці. Нехай матінка покриє Україну та захистить від усього лихого. Свято, що  уособлює багаті та славні ратні традиції, мужність і героїзм українських оборонців та визволителів рідної землі на всіх етапах її історії. Любов до України, готовність до самопожертви, вірність військовій присязі, доблесть українських солдатів і офіцерів — запорука миру, спокою і щасливого майбуття на рідній землі. Бажаю Україні, олександрійцям найскорішого миру, здоров’я, злагоди, радості і добра!

З повагою, депутат обласної ради Анатолій Кожемяченко

Шановні олександрійці!

Прийміть щирі вітання зі святом, що уособило доблесть і героїзм усіх поколінь нашого народу, оборонців та визволителів рідної землі — Днем захисника України. 14 жовтня ми вітаємо всіх військовослужбовців України. Ви — наші захисники, опора держави, її міць і спокій наших домівок, спокій близьких — у ваших надійних та сильних руках.

Щиросердно зичу родинного щастя, міцного довголіття, бадьорості духу, впевненості в собі і своїй Україні. Ми віримо, що мир настане в нашій мирній Україні.

З повагою, депутат обласної ради Олександр Цапюк

 

Дорогі олександрійці!

Хочу від усього серця привітати наших олександрійців, військовослужбовців з

Днем захисника України. Нехай ваше життя освітлює слава перемог української армії, сила і міць української зброї, любов і відданість до своєї країни.

Як ніколи актуальність міцної, боєздатної армії, що спроможна захистити мирну працю народу, повинна бути в центрі посиленої уваги до військовослужбовців з боку владних структур по всіх соціальних напрямках.

Від імені Радикальної партії Олега Ляшка, від себе особисто, зичу мирного неба над головою, родинного добробуту, щастя, міцного здоров`я та впевненості, що завтра повинно бути кращим від сьогодні.

З повагою, голова обласної організації Радикальної партії Олега Ляшка

Сергій Гриценка 

Дорогі олександрійці!

Прийміть щиросердні вітання з нагоди Дня захисникаУкраїни, що  відзначається в день великого православного свята – Покрови Пресвятої Богородиці, що прадавна була захисницею українського козацтва, а тепер і Українського війська.

День захисника України є особливим для тих, хто зі зброєю в руках сьогодні боронить нашу землю на сході України, не дає ворогу втілити плани  – роз’єднати український народ. Любов до рідної землі та  батьківської хати, повага до українських традицій та рідної мови передалася нам у спадок, що не може бути знеціненими. Наша українська земля завжди буде благословенною, вільною та  незалежною!

З повагою, депутат міської ради Анатолій Горошко

 

З Днем захисника Вітчизни! 

 Шановні олександрійці, військовослужбовці-оборонці миру,  вітаю  з Днем захисника Вітчизни та  Покровою Пресвятої Богородиці. Свято, що є одним із найголовніших свят нашої країни – боронити рідну землю, забезпечувати мирне життя мешканцям України – найсвятіший обов`язок, що прийшов до нас з козацької доби. У цей золотий осінній день, що припадає на велике релігійне свято  Покрови Пресвятої Богородиці зичу усім військовослужбовцям, нашим оборонцям, міцного довголіття, родинного затишку та мирного неба над головою.

З повагою, депутат міської ради Олександр Долгіх     

 

 

Дорогі олександрійці!

Вітаю Вас з Днем захисника України! Героїзм захисників України — це велика і велична правда історії. Це взірець реального, дієвого патріотизму для кожної чесної людини і свідомого громадянина.

Бажаю Вам незламної волі, надійного родинного тилу, богатирського здоров’я, звершення всіх Ваших мрій і побажань, високих досягнень у нелегкій праці. Бажаю олександрійським родинам доброго здоров’я, щастя та родинного добробуту.

З повагою, Ольга Бондар, директор КП «Ритуал»    

 

Яким боком міська влада до дороги національного рівня?

У 2020 році відремонтують найпроблемнішу дорогу в Україні – трасу національного значення Н-14 Миколаїв – Кропивницький, що є однією з найгірших в Україні. Про це міністр інфраструктури України В. Криклій сказав під час робочої наради в Миколаєві 2 жовтня, -повідомляє Укрінформ.

  • Я знаю, що миколаївців дуже цікавить траса «Миколаїв – Кропивницький». Вона є для нас пріоритетною, але предметно за неї візьмемося в наступному році. Адже, на жаль, сезон ремонтних робіт вже закінчується. Ми спробуємо зробити щось, щоб забезпечити хоч мінімальну її проїздність ще в цьому році, але основна робота по ній буде в наступному», – сказав Криклій.

Він визнав, що дороги як такої там дійсно немає, і по ній легше пройти пішки, ніж проїхати.

Міністр зазначив, що уряд має на меті залучати до ремонту доріг і міську владу. Адже в процесі реформи децентралізації на місцях з’явилися додаткові кошти, отож місцева влада також має брати участь у розв’язання питання з дорогами.

Постає логічне питання: “Яким боком міська влада до дороги національного рівня?” Не можу діалектично скласти до купи: у містах своїх нормльних доріг невистачає, а тут  слід буде за десятки кіломктірв від міста  вкладати кошти. Відбудеться перекіс: місто – без доріг, проте – до міста буде дорога.

Нагадаємо, Верховна Рада ухвалила за основу законопроєкт №1064 про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо запровадження середньострокового планування розвитку і утримання автомобільних доріг загального користування.

Швидкий розвиток кар’єри Криклія пов’язаний з хорошими відносинами з Аваковим. Сам чиновник зауважує, що міністр внутрішніх справ нібито не просував його по службі, але погоджувався, що “підтримка була”.
В. Криклій та А.Аваков

Обрання міністром в уряді Гончарука

Криклій раніше був учасником праволіберального руху “Люди важливі”. Його у 2018 р. організували перший заступник міністра економрозвитку, а нині голова Держмитниці  М. Нефьодов, депутат Київради С. Гусовський, В.Андрусів та новопризначений прем’єр-міністр О.Гончарук.

Під час дострокових парламентських виборів пройшов до Верховної Ради ІХ скликання народним депутатом від “Слуги народу”. Склав повноваження у перший день роботи парламенту та був призначений міністром інфраструктури.

Читайте також: Що змінить новий прем’єр Гончарук: версія політолога  Що змінить новий прем’єр Гончарук: версія політолога

Декларація: якими статками володіє Криклій

За 2019 рік Владислав Криклій вказав 1 мільйон 116 тисяч гривень доходів:

Зарплата у Головному сервісному центрі МВС – майже 511 тисяч гривень;
Проценти у “Приватбанку” – майже 160 тисяч гривень;
Бонусний договір – 2 858 гривень;
Відчуження рухомого майна майже – 443 тисячі гривень.

Нерухомість Владислава Криклія:

  • Квартира площею 119,6 метра квадратних у Києві;

  • Квартира площею 100,6 метра квадратних у Києві, нею безоплатно користується В. Шукюрова.

Їздить новопризначений міністр інфраструктури на автомобілі Smart Fortwo.

Криклій задекларував два годинники марки Franck Muller Casablanca та Breitling.

Чиновник тримає готівкою близько 272 тисячі доларів та 120 тисяч гривень. У банку він тримає майже 2 мільйони гривень, 3 тисячі євро та 870 доларів.

(більше…)

Подорож від Олександрії до Вільнюса

Два з половиною дні  нашого перебування  у Вільнюсі надовго запам`ятаються, як дні чудового настрою, яскравих вражень від побаченого і почутого, від гарної літньої погоди, що стала гарною запорукою супроводжуючи  при  вивченні історичної спадщини литовців. Гордість Вільнюса – Старе місто – історико-архітектурний центр Литви, що зберіг свою минувшину протягом останніх трьох віків, де можна побачити всю красу багатовікового міста за часів правління великих литовськихї князів -королів від  Міндовга, Яггелона,  Даніловіча,  Гедімона,  Ольгерда, Вітовта, Ягайла до Стефана Баторія, Свидригайла, Вишневецького, Лещинського та Понятовського…

Вузенькі вулиці, провулки, що навскоси відходять від центру в різні боки до більших вулиць, з вичурними, неповторними будиночками, що відрізняються різновидністю стилів архітектурної побудови (вікна, двері, стіни, покрівля – здебільшого вкрита червоно-оранжевою  черепицею) приваблюють погляд… Скрізь ідеальна чистота і порядок (хоча прибиральників не бачили протягом нашого перебування в місті,-Авт.), автомобілісти та перехожі поважають один одного. Велодоріжки. Багато людей користуються електричними самокатами, велосипедами (хоча  більше на самокатах). За кермом авто багато жінок – молодих дівчат. У кожного другого автомобіль. Платне паркування строго у відведених місцях.

У радіусі півтора кілометра можна за кілька годин відвідати всі найвідоміші місця Старого міста: Вільнюський університет (один із найстаріших університетів  Східної Європи, -Авт.) з його ансамблем будівель і костелів, Президентський Палац, Кафедральну базиліку, Палац великих литовських князів, костел святої Анни, костел Усіх Святих, Ужупіс (квартал митців, своя республіка), ворота Аушрос (Гостра  брама, «ворота зорі»), парк Вінгіс, гора Трьох хрестів, костел Святого Казиміра, костел Святого Духа, костел Святого Миколая, Ратушну площу, замок Гедіміна, кафедральний собор Святих Станіслава і Владислава, церкву Святого Олександра Невського, церкву Святих Костянтина та Михаїла (православні храми), П`ятницьку церкву, вулицю Пелес- найстарішу та найбільш вичурну вулиця Старого міста Вільнюса та ін.

  • Цікавим було відвідати телевізійну вежу, щоб з висоти 160 метрів при повільному обертанні оглянути вражаючу своєю красою панораму Вільнюса. Така екскурсія обійдеться в будні дні 8-11 євро, а у вихідні –  від 25 євро.

Цікаво було поспілкуватися з місцевими жителями Вільнюса. Вони привітні, чемні, підкажуть куди пройти, вибачаються, якщо чогось не знають… Місто російськомовне. Молодь гірше знає російську мову, більше розмлвяюють рідною мовою, або англійською.  Люди пенсійного розуміють і українську мову, живуть своїм життя і турботами. Мав розмову з кількома пенсіонерами.

(більше…)

Кому вигідний гральний бізнес? Хвороба віку – ігроманія повертається.

 Гарант Конституції Пезидент України В.Зеленський надав пропозицію легалізувати гральний бізнес. До кінця року парламентарі повинні ухвалити цей закон. І вони його схвалять. На думку очільника держави виведення азартних ігор із тіні надасть поштовх до розвитку туризму… Есперти Центру громадського моніторингу та контролю зробили відповідні дослідження, опитування…

Результат пошуку зображень за запитом "фото грального бізнесу"

Давайте пригадаємо, як 10 років тому ввійшла сувора заборона на гральний бізнес, який став поза межами закону. Десятки тисяч людей пішли з життя, розбиті родини, зламані людські долі, безхатченки батьки і рідні…Хвороба віку – ігроманія повертається.

Законом було передбачено покарання за організацію азартних ігор у розмірі 8000 мінімальних заробітних плат з конфіскацією грального обладнання. Лотерею і гру на автоматах типу «кран машина», що  не відносяться до азартних ігор залишили. Та все ж гральний бізнес пішов у “тінь” (через мережу Інтернет), і донині активно розвивається.

Голова ГО «Підтримки легалізації грального бізнесу в Україні» Олена Мочалова говорить проте, що нелегальний ринок існує завдяки співпраці з силовиками.

Що хоче нова влада?

Голова комітету з питань фінансів, податкової та митної політики ПАРЛАМЕНТУ  Данило Гетманцев, наголошує:

  • Якщо це казино, то повинні бути обмеження, наприклад, не менше рівня п’ятизіркових готелів. Щоб таке казино підтягувало розвиток всієї готельної галузі України. При цьому треба встановити жорсткі стандарти для п’яти зірок, не такі, як зараз. Друге – масові ігри, які повинні бути обмежені за кількістю операторів. Ці оператори повинні працювати під жорстким контролем держави в системі електронного обліку кількості ставок. (більше…)

Чим ближче до місцевих виборів, тим більше буде всякого

Вибори – це боротьба за владу, жадоба, яку не можна словами передати… Чим ближчі вони в часі, тим більше всякого бруду виливається на голови кандидатів. Знаєте, шановні читачі, що боротьбу ведуть особи, з огляду на мої власні напрацювання в політичному процесі Олександрійщини протягом 1994-2019 р.р.,  як “нові” так і “старі”, котрі недостойні обиратися на будь-які посади державного управління. А представники так званих ЗМІ,  які не мають журналістського досвіду, не знають етикету журналіста, проте маючи занадто великі власні амбіції до слави, знахабнілість удаваного авторитету, містечкового патріотизму (який закінчується, коли стоїть мова постає про серйозні питання, -Авт.) дуже часто “підводять”  під сором і суд, надаючи кандидату неправдиву інофрмацію.  Наймачі-кандидати довіряють таким озвучувачам ефіру в силу своєї  не завжди обізнаної компетентності, виваженості сказаного ( за яке потім дуже жалкують, -Авт.) вірного орієнтування в мінливому політичному сьогоденні.

 Те,  що  правда з їх вуст для десятка, сотні, а для тисяч людей –  це звичайні плітки …

Люди бачать, чують, читають, не вірять, негодують…Влада, яка не вміє

 захищатися – нічого не варта, бо нападники (ті, хто надав політику неправдиву, викривлену дезу,  -Авт.) здебільшого гірші від самих кандидатів…

Не слід забувати просту істину: в кожної людини є те  чим її можна дорікнути, присоромити, виставити недоліки на огляд… Толерантність журналіста відрізняється від блогера, активіста…

Громадська рада звертатиметься до правоохоронних органів щодо припинення брудної інформаційної війни в Олександрії. 22 серпня громадська рада при виконкомі провела засідання.
Першим питанням було розглянуто про виконання міського бюджету за І півріччя 2019 р. Доходи виконано на 100,8%, у тому числі, власні і закріплені доходи – на 109,7%. Усі видатки профінансовані, відповідно до кошторисних призначень.
Порівняно з відповідним періодом минулого року зменшився на 110,4 млн. грн. обсяг державних субвенцій на надання населенню пільг і субсидій.
Держава недофінансовує зарплатні в медичній галузі. Щоб вчасно виплатити їх медикам з міського бюджету було виділено 6 млн. грн. До кінця року нестача коштів становить 10 млн. грн.
Аналогічна ситуація у сфері освіти. Минулого року, аби не допустити скорочення педагогів, міська влада спрямувала 22 млн. грн. на виплату зарплат. До кінця року нестача державної субвенції складає 9,8 млн. грн. Щоб вчасно виплатити педагогам відпускні та оздоровчі міськвладою були направлені звернення до Міністерства освіти і науки та Міністерства фінансів з проханням наблизити лімітні асигнування з кінця року на літній період, що і було зроблено.
Міський голова С.Цапюк, який був запрошений на засідання, поінформував присутніх, що Мінфін пропонує підвищити зарплатню вчителям, але за рахунок певних заходів. Наприклад, припинення з 1 січня 2020 р. фінансування за рахунок освітньої субвенції шкіл (крім початкових) з кількістю учнів менше 40 та фінансування освітнього процесу в 10-11 (12)-х класах, де менше 20 учнів; підвищення навчального навантаження на вчителя з 18 до 20 годин; обов’язковий вихід учителів на пенсію по досягненні пенсійного віку або укладання контрактів та інші. Тож ситуація з подальшим фінансуванням освіти залишається складною.
Відповідне питання присутні прийняли до відома.
Другим на засіданні громадська рада підняла питання брудної інформаційної війни в мережі Інтернет проти міського голови С.Цапюка.
Громадські організації висловили своє занепокоєння тим, що деякі особи поширюють недостовірну інформацію в соцмережах, чим збурюють населення, намагаються викликати соціальну напругу та формувати в місті хибну громадську думку.
Політичні сили, які проштовхуючись до влади і не соромлячись жодних способів, обливають брудом міського голову та його команду, вважаючи, що такими діями підвищать свої рейтинги. Відчуваючи безкарність з боку правоохоронних органів, вони дозволяють собі свавілля, аморальну поведінку і наклепи по відношенню до публічних осіб, залучаючи проплачені ЗМІ, тих, хто хочуть себе називати журналістами, блогерами, які на замовлення тих чи інших політичних осіб оприлюднюють неправдиву інформацію.
Представники громадських організацій наголосили на тому, що, особи, які сьогодні вважають себе активістами і громадськими діячами не цікавляться питаннями підвищення тарифів, виплат пенсій, зарплат, забезпечення соцстандартів державою, аби допомогти відстоювати інтереси громади. Навпаки, вони лише зосереджені на тому, щоб розповсюджувати брудні плітки і відволікати увагу людей від нагальних проблем.
У зв’язку з безпідставними звинуваченнями на адресу С.Цапюка до міського відділу Національної поліції були направлені заяви про вчинення кримінального правопорушення. З незрозумілих причин слідчі за поданими заявами не вносили відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, але суд зобов’язав їх це зробити для проведення слідчих дій.
Проте, під час проведення досудового розслідування, особи, що відкрито обвинувачували міського голову в злочинних діях, відмовлялися підтверджувати правоохоронцям відповідну інформацію, ухиляючись від показів за ст.63 Конституції України.
Наводимо приклади про недостовірну інформацію, яка була розповсюджена в мережі Інтернет:
1. 16.04.2019 внесені відомості до ЄРДР № 12019120070000858 за ч.2 ст.191 КК України, по факту розкрадання чужого майна директором ПП «Екологія» Безусом Олександром Олександровичем, який незаконно отримує грошові кошти від КП «Житлогосп» за вивезення та захоронення твердих побутових відходів. Ведеться досудове розслідування.
2. 11.07.2019 внесені відомості до ЄРДР № 12019120070001634 з попередньою кваліфікацією за ч.1 ст.296 КК України, по факту хуліганських дій з боку Ділієва Ігоря Володимировича та Григорьєва Сергія Володимировича, вчинених 05 липня 2019 р. у приміщенні міськради. Ведеться досудове розслідування.
3. 22.07.2019 ухвалою слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду зобов’язано внести відомості до ЄРДР про вчинення з боку Федосова Олександра Володимировича кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України (звинувачення міського голову у вчиненні злочину). Внесені відомості 07.08.2019. до ЄРДР № 12019120070001860. Федосов О.В. відмовився від дачі показів згідно ст. 63 Конституції та 12 серпня 2019 р. слідчим у зв’язку із відсутністю ознак злочину з боку міського голови провадження закрито. На даний час готується позовна заява до Федосова О.В. про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації.
4. 15 серпня 2019 року внесені відомості до ЄРДР № 12019120070001923 у відповідності до ухвали слідчого-судді за скаргою Цапюка С.К. по факту вчинення Кіяшком О.С. перешкоджання, шляхом обману, діяльності Цапюка С.К. як кандидата в депутати по 103 виборчому округу з кваліфікацією за ч.1 ст. 157 КК України. Ведеться досудове розслідування.
5. 15 серпня 2019 р. внесені відомості до ЄРДР № 12019120070001926 у відповідності до ухвали слідчого-судді за скаргою Цапюка С.К. по факту вчинення Степурою І.С. перешкоджання, шляхом обману, діяльності Цапюка С.К. як кандидата у депутати по 103 виборчому округу з кваліфікацією за ч.1 ст. 157 КК України. Ведеться досудове розслідування.
Із вищевказаних фактів по справах Ділієва І.В., Григорьєва С.В., Кіяшка О.С. та Степури І.С. ведеться досудове розслідування.
У провадженні Олександрійського міськрайсуду знаходиться цивільна справа за позовом до Приватного підприємства «Термінал» та головного редактора інформаційно-розважального щотижневика ГАЗЕТА «ГОРОДСКОЙ КУРЬЕР» Голобородька В.В. про захист ділової репутації та зобов’язання спростувати недостовірну інформацію, який не з’явився на судове засідання.
Готується позовна заява до суду стосовно Федосова О.В. про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації.
Представники громадських організацій, присутні на засіданні, обговорили ситуацію, що склалася, висловили свою підтримку міському голові та вирішили за необхідне допомогти в припиненні інформаційного безладу і поширенні наклепів.
Враховуючи цькування на адресу міського голови громадська рада прийняла рішення звернутися до правоохоронних органів з проханням розслідувати кримінальні справи за надуманими звинуваченнями на адресу міської влади. Для працівників Нацполіції, які недосконало знають законодавство і потребують роз’яснень від суду, запропоновано забезпечити вивчення ними кримінально-процесуального кодексу України.
Члени громадської ради вирішили запропонувати Раді старійшин розглянути відповідне питання та направити звернення до Міністра внутрішніх справ України А.Авакова.

Вкрай радикальне відношення влади Львова до минувшини…

Пам’ять – вона вічна, якщо ми про це дбаємо, не забуваючи славних імен героїв книг та авторів…

Ще в 1990 році, перебуваючи в Львові,  випадково натрапив  на Личаківському кладовищі на могилу відомого радянського письменника, нашого земляка з Кіровоградщини Миколи Олександровича Далекого (Алексєєва). Знав, що жив у Львові, але не знав, що похований на Личаківському кладовищі…   Надзвичайно вражений був від того, що віднайшов могилу одного із любимих моїх авторів на військову тематику…

Коротке досьє:  Далекий Микола Олександрович (справжнє прізвище — Алексєєв) (рос. Далёкий Николай Александрович; 9 листопада 1909, с. Димине, Новоукраїнський район,  Кіровоградська область — 3 жовтня 1976, Львів) — радянський український і російський письменник, сценарист.

Життєпис: вчився на сценарному факультеті Московського державного інституту кінематографії (1931–1935). Був редактором-консультантом на Київській кіностудії (1936–1937 і 1939).

Учасник німецько-радянської війни, має бойові нагороди.

Автор збірок нарисів і оповідань:    «Зустріч» — 1947,  «Не відкриваючи обличчя» — 1950,   «Практика Сергія Рубцова» — 1957,   «Ромашка» — 1959,  роман «По живу і мертву воду» — 1968,  «Танки на

мосту!» — 1971,     «Полювання на тигра» — 1974,  «Чудесні трави».

За його сценаріями поставлено художню кінокартину «Щедре літо» (1950, з Є. Помєщиковим), мультфільм «Лісова змова» (1937) й документальні стрічки: «Великі зміни», «Нефтяники Борислава» (1951) та інші.

Помер у Львові, похований на Личаківському кладовищі, поле № 86.

Наш земляк з Кіровоградщини, творами якого ще 30 років тому зачитувалося наше покоління – 80- десятників. Автор писав про героїчну боротьбу радянських розвідників, партизан, підпільників з німецько-фашистськими окупантами, про боротьбу зі шпигунами в післявоєнний період “(Практика Сергія Рубцова», “Ядовите жало”). Чого варта його трилогія «Не відкриваючи обличчя» — 1950,  «Ромашка» — 1959 та роман «По живу і мертву воду» — 1968, що пов`язана з Кіровоградщиною.…

Пройшло 29 років, я  вкотре в Львіві. Минулого року ( 2018) не вдалося відшукати могилу… А це вже 10 липня  2019, відвідавши цвинтар на Личаківці, звернувся до наукового працівника кладовища (вона не хотіла назвати своє прізвище, сказавши, що її тато з Гайворонського району, вона  погодилася мені

показати могилу, -Авт.). Минулого року я півтори години шукав могилу і не зміг її віднайти. Цього разу за 5 хвилин ми були біля могили письменника. У мене мову відібрало. Дух перехопило: могила сплюндрована вандалами – ворогами «радянщини»… На гранітній  стелі, де було написано, що тут похований «писа

тель Николай Далекий Алексеев Николай Александрович 9.11.1909-3.10.1976» напис (букви) майже всі збиті. Прочитати хто тут  справді похований зараз не можливо. На запитання: коли це сталося, почув, що звернень з боку рідні не було… Адміністрація цвинтарю  (науковий відділ, охорона) не знала в якому стані ця могила.

Але ж це не просто людина, це відомий український письменник, який все своє життя прожив у Львові, мав там славу і шану…

Звертаюсь до мера Львова А.Садового, чи знаєте Ви, що в пр

иміщенні міської ратуші (міської ради) діє платня вбиральня, з вартістю відвідин у 5 грн. Ну це вже не по-людськи…

Знаю, що з 1990 року Личаківське кладовище взято під охорону,  пізніше введено в реєстр історико-меморіального музею-заповідника, то не знищуйте нашу історію особистостей. Якщо вже берете плату за відвідини цвинтаря 40 грн.(чи не забагато, коли Байкове кладовище, маючи в сто разів більше відомих імен.., не обдирає відвідувачів, люди безкоштовно його відвідують, -Авт.) з особи, то вже наведіть порядок: убережіть від крайніх радикалів нашу  історію. «Мертві сорому не мають!»  Якщо глянути, то і гранітна могила Я.Галана бита – має тріщини від ударів… І ще ряд могил… Декомунізація на кладовищі  – це крайнє кощунство… З такою політикою нам ще дуже і дуже далеко до Європи, не дивлячись, що Львів поряд з європейським кордоном…

І.Мельник  

ФОТОРЯД  (більше…)

Зустрічі з цікавими людьми

        Василь Криванич, лісник карпатського гірського  села Новоселиця, дуже цікава людина…Де б ми не ходили лісом – він робив зарубки на деревах, щоб люди не блукали лісом, розповідаючи цікаві історії з життя новоселівців…Серед яких відомий російський артист кіно, їх земляк, новоселівець Віктор Тереля (знявся в понад 60 сучасних російських фільмах, зокрема в “Кармеліті”, – Авт).

  • З діда-прадіда наша родина проживає в Новоселиці- в одному з найкращих закарпатських сіл України.  Думаю, що людей, що заселяють найліпші краєвиди гір та полонин  серед яких розмістилося затишне наше село, – говорить мій співрозмовник, – немає в жодній із областей України. Реліктові ліси, що ще збереглися дають можливість людям відчути свою повноту єднання з  незайманою матінкою- природою. Ми любимо і цінуємо Карпати з його лісовими масивами… Їх треба всіляко цінувати і оберігати, бо вони наше світле щасливе майбутнє, вони легені країни… Карпати  мають свою історію, своїх героїв, що боролися за  щасливе життя… Не все було так просто. Але ми зберегли дух свободи, працелюбства, закоханості в рідний край… Ми свято бережемо і продовжуємо традиції, побут все, що з ним пов`язано століттями…

  • Релігійні свята, обряди, звичаї свято шанують горяни… Вони особливі, нарядні, пишні, добрі і радісні… Ще й досі ми користуємося в побуті різними інструментами, що виходять з широкого вжитку – стають рідкістю. Наприклад, клюмп – спеціальний штангенциркуль (для виміру  діаметра дерева, – Авт.), що  передавався з покоління в покоління моїми предками. Йому під 200  років. Залишився ще від прапрадіда… А ось планкач (сокира для тесання дерева, загострена з одного боку, –Авт.)  ще часів Австро-Угорщини, якому також не менше як 200  літ, що і сьогодні використовується. А найцікавіше, що збереглося в нашій родині – це австрійський сейф 1775 року, що і досі зберіг свої секрети замикання… Утюг, ножиці для стрижки овець, циркуль – мають не менше 150 літній вік. Я свято бережу ці родинні інструменти, що завжди  мене навівають на спогади, як жили мої прадіди 200 років тому…  

І.Мельник       

ФОТОРЯД         (більше…)

Трудись шість днів, сьомий – віддай нашому Господу Богу

Раніше, ще колись, замолоду, не вдумувався в Божі заповіді. Їх всього десять, але які вони важливі – це основа нашого життя. Без них немислиме наше щасливе буття на землі…  І як прикро, що сьогодні  більшість з нас не виконує їх. Відійшла від святинь… Ми швидко забуваємо добро і більше пам`ятаємо зло… Ми згадуємо Бога тільки тоді, коли нам стає тяжко… А де ж наша віра і покаяння, де наші  Божі цноти?

Шість днів працюй  – сьомий віддай  Богу. Скажуть навіщо? У Бога все виважено, все осмислено, все загадано наперед. Він єдиний, хто знає, що буде з нами через мить…

Недільний звичайний  літургійний день в Свято-Іллінському храмі  в Головківці пройшов у молитвах, у причащанні, у проханні Божої благодаті, у вірі і прагненні до світлого кращого…

Архімандрит Христофор Божий помазанник на землі, висвічує на прихожан світлим, чистим, чуйним поглядом… Божими молитвами, розповідями надихає на світлу надію, що все в нас буде добре, коли ми будемо вірити, надіятися і любити один одного повсякчас, а не у свята, коли ми будемо йти на допомогу один одному, коли в наших душах буде панувати мир і спокій, коли ми будемо свято цінувати життя кожного хто поряд з нами, коли ми будемо жити в взаєморозумінні, коли ворог повинен стати другом, коли ми будемо вірити в нашого Спасителя Всевишнього, що відведе від нас горе і дасть радість буття, окреслить нам вірний шлях у житті.

Літургія, мова, аура, що оточує тебе в храмі, навівають на кращі  помисли добра і віри в світле майбутнє християнського люду нашої неньки України.

Наш Всевишній завжди там, де вірять  і цінують відносини між людьми… Один день з Богом,  а скільки вражень…

З Божою неділею, з Божою благодаттю усіх православних вірян.

І.Мельник     

ФОТОРЯД      (більше…)

Неймовірно дивовижні карпатські враження…

Чергова публікація про неймовірні карпатські враження від людей – горян, від їх багатовікових традицій, які вони передають з покоління в покоління. Мова йде про сироваріння – приготування овечо-козиного сиру та вурди.

Познайомившись з місцевим лісником  Василем Івановичем Криваничем, дізналися дуже багато цікавого з життя новосельчан…  Одним із таких традиційних промислів є – приготування  сиру (бринзи) в горах, далеко від хиж…

До випасу отари ми йшли майже три години – весь час стрімко піднімаючись полониною вгору до підніжжя гори Смереки. Вражені від смереково-ялицево-букових лісів ми рухалися вверх до кошари…Велична краса природи  відкривається  навкруги: за горами інші гори – скрізь гори неперевершеної краси з полонинами… Описати краєвиди, що відкриваються через кожні 20-50 метірв руху, вражають своєю дивовижною красою…

Нас радо зустріли вівчарі, які саме почали доїти отару. Сидять на стільцях з відрами дояри, а  маленький вівчар  Миколка заганяє з іншої загородки через діру овець та кіз, яких по черзі здоюють. Таке я бачив вперше. За якихось 2 півтори години 150 голів отари були здоєні. А молоко далі цідиться і заливається в великий  дерев`яний жбан…

А далі говорить досвідчений сировар, 71- літній Михайло Миколайович Сирохман (зізвучно),  який детально розповів хід процесу варіння сиру:

  • Дуже прикро, на превеликий жаль, що ця, одна із головних традицій, що давала віками життя горянам, повільно відходить у небуття. Колись були отари до тисячі голів. Сьогодні ледве назбируємо на сезон 150 голів овець та кіз, що ще утримують люди. Хто має 2, хто 3, а хто і до 10 тварин. Ось так щорічно збираємося навесні: гуртуємо отару, наймаємо вівчарів. З 10 травня і до самої Покрови отара в горах випасується. Є кілька кошар. Тут випасли, перейшли до іншої. Два вівчарі працюють цілодобово…

  • Сьогодні моя черга забирати молоко,  – говорить сирвар, – та переробляти його на сир ( у нас – бринза, – Авт.). Маю  декілька кіз та вівців, тому весь надій молока за два дні буде мною перероблено на сир та урду. Сьогодні удій склав майже 50 літрів – це дуже добре. Заливаю відціжине молоко спеціальною закваскою з шлунка молодого теляти. Через  годину молоко загущує. Далі його вівчар Михайло Пойда (уже 7-й рік вівчарює, -Авт.) ріже паличкою на шматки. Дає ще кілька хвилин  відстоятися, а потім  всю  сирну  масу ретельно перемішує до дрібної маси. А далі найцікавіше – зібрати все до грудки, збити і впіймати в спеціальний мішок і на дибу – під стікання та затвердіння. А з залишку (у нас це сироватка, -Авт.) готують вурду – так називається сир. Спочатку її ставлять на вогонь нагрівають, а далі  відцижують  сир- вурду. І на стіл. А відвар – закарпатці називають білим квасом ( квас – пиво, –Авт. ). Особливо під келишок палянки… нас щедро пригостили сиром і вурдою. Не забули ми і додому купити, аби пригостити домашніх справді екологічно чистим сиром…

Найбільше, що хочуть вівчарі та сировари, аби вовки не навідувалися до кошари. Були випадки, коли серед білого дня вовк «взяв» за шию вівцю  і швидко побіг з нею в хащі, вона біжить поряд з ним – неможливо стріляти…

А яка зарплатня в вівчара, який 6 місяців в горах…

М.Пойда розповів, що вівчарство – це більше ритуал. Заготувати на зиму сиру на всю родину. Ось, наприклад, М.Сирохман виготовить понад 50 кг сиру (будучи в райцентрі Міжгір`ї на ринку спеціально запитав ціну на сир – від 300 грн. за кг, з вурди – від 150 грн.,   – Авт.), додатково ще й вурди. За нього виплатить мені з кожного надоєного відра молока 60 грн. (за 2 дні 23 відра буде надоєно впродовж 2-х доїнь на день, – Авт.). Середня зарплатня 10 тис. грн. на місяць (6 днів працюєш, 3 –дні вихідних, харчування за рахунок сироварів,- Авт.). Ще кілька років тому отара була більшою… Дуже шкода, що вівчарство загублено на державному рівні, а були отари до 2 тис. голів…

А взагалі, бути в горах, на полонинах, серед природи – відчуваєш себе здоровішим…

Пора прощатися… Прощання затягнулося ще на годину. Повернулися до своєї хижі вже пізно за 23 годину ночі, бо пішли ще долати г. Смереку… Це була неочікувана туристична подорож до чистого карпатського сиру, до чемних та добрих людей-горян…

 Я щиро вядчний Наталії Бахталі за фотознімки (бо в мене “сів” акумулятор,- Авт.).

 

 

І.Мельник 

ФОТОРЯД  (більше…)

Хлібом сіллю вас зустрінуть…

Я говорив, що далі буде цікаво… Сьогодні розкажу про міжгірян- закарпатців. Більшість жителів села – серця міжгір`я – русини. Гарні душею, надзвичайно привітні, хлібом сіллю вас зустрінуть… Одна з  них надзвичайно привітна 75- річна Марія Михайлівна Славуник. Щодня нашого гостювання в горах ( радіальні походи, -Авт.) Закарпаття запрошувала  нас з дружиною, через нашу господарку Н.Бахталу, в гостини. І ось ця зустріч відбулася. Мені цікаво було дізнатися про все, що пов`язано з життям горян, особливо про період визвольної боротьби місцевого населення в ОУН, УПА. Бо до цього вже дізнався, що її колишній чоловік Михайло Олексійович Славуник (1924 р. н., нині вже покійний від 2011 року, – Авт.) був запроторений до сталінських таборів на 25 років за участь у бандерівському русі…

  • Чоловік був воїном чеського корпусу Л.Свободи до 1944 року…Поранення, Чехія, умовляння залишитися в чехів та додому рвалася душа. Та не надовго. Далі ОУН, УПА.  У  1948 році прийшли «енкеевесники». Вислідили «Гайдамаку» – таке було псевдо в Михайла.  Нікому не було цікаво за що боролися українці… Суд і 25 років сталінських таборів. Такий був вирок тодішньої влади. Та видно, що Бог є – тільки 7,5 років довелося відбути в іркутській колонії політв’язнів 019 Чуні «Озерлагу» … І там вів підпільну боротьбу. Діяла підпільна організація, яка видавали газету «Одвічний Дух стихії». Готували повстання. Михайло відповідав за виробництво холодної зброї…

  • … У 1956 році повернувся додому. Був найліпшим столярем-меблевиком  ( вичурний сервант  з різьбленням, ліжка, столи, тумбочки,  від хижі і в хижі все його руками зроблено, -Авт.). Музикант на скрипці, був  доброю розумною людиною. «Кобзаря» знав усього напам`ять. Був час у таборі вивчити…  Майже 30 років нашого спільного життя він вів щоденний журнал погоди з замітками… Я вже 8-й рік продовжую його справу ведення  погодника… Не дивлячись на різницю у віці 20 років, у нас було щасливе життя. Четверо дітей, онуки, правнуки… раніше і вишивала, і ткала, і шила. Різницю в 20 років  відчували, бо файно кохали один одного.

  • У 1992 році  був реабілітований. Яка то була радість – не бути більше під наглядом. Але до спочину був патріотом України, мріяв про справжню соборну Україну, а не ту яку маємо, -розповідає Марія Михайлівна.  Дякувати М.Волинцю, що він залишив спогади про мого чоловіка, якому довелося навчатися у відомих людей України, що відбували тюрму в Сибіру… 

  • Господиня охайної хижі показала світлини, листи від газдиного (чоловіка) друга відомого письменника – репресованого політв`язня, який відбув 28 років таборів, Михтода Волинця, котрі  разом відбували покарання в Сибіру… З листів (дозволили почитати, -Авт.) дізнався, що  автор кількох книг, дуже цінував дружбу з М.О. Славуником, вважаючи його палким борцем за вільну Україну. Автор книг М.Волинець товаришував  з У.Самчуком, братом В.Барки, А.Жигуліним,  поетом Олександром Ісбахом, письменниками Б.Дьяковим, Б.Четвериковим, генералом О.Грековим, А.Патрус-Карпатським та багатьма іншими відомими політв`язнями по табору.  Cеред них був чех отець Корнійчук, у якого на руках помер відомий український поет і письменник Олександр Олесь в Чехії( батько відомого письменника, археолога, одного із лідерів ОУН Олега Ольжича, -Авт.), який був політв’язнем «Озерлагу». ..

 Спогади про чоловіка – це найкращі спогади нашої господині. Під час розмови метка – чітаво ( швидко, -Авт.) накривала на стіл національні закарпатські страви: відварена та запечена прямо на металевій частині плити буля (картопля) з памолоткою (сметаною); росів – зварена заквашена капуста з квасолею; білий  сир з коров`ячого молока; гриби з булею…. Не обійшлося без палянки (самогонки). А що за стіл без традиційної та популярної запашної кави. Для міжгорян один із найголовніших напоїв, що додає фізичної сили і хорошого настрою. Гостинність горян не можна виказати словами. Наскільки вони відкриті серцем, привітні, наче до своїх рідних. Вони цінують гостя… З такими людьми буде жити Україна, будуть її люди щасливими… Дай Боже тільки нам розумних керівників…  Мій оповідач згадала і про тяжке життя людей гірської місцевості – серця міжгір’я с. Новоселиця. Люди тут чемні, добрі і щедрі до гостей, бо дуже рідко до них заходять такі гості, як ми  – туристи..

  • Далі оповідачка згадує. як з дитиною на руках, якій не було ще й року, приходилося йти далеко в полонини,  стрімко в гори (до 7  кілометрів від хижі, бо слід було косити гектар сінокосу для колгоспної худоби,- Авт.). А заробила: мінімальну пенсію та копійчану доплату за проживання в гірській місцевості. Тому й приходиться тримати корови (це не наші  корови з удійністю 30-40 л. молока на добу,  якщо тут корова «дає»  за день до 20 літрів, то хороша корова, -Авт.) та іншу живність, щоб вижити. Важко працювати, а ще й гриби, ягоди, за якими треба йти за кілометри… Все, що дає можливість жити приходиться робити. Вивезти на продаж в район немає змоги, що дорога, що транспорт не ходить… Городина  високо на полонинах .. Обробити землю ( глина), посадити, виростити, зібрати дуже складно фізично…

  • Ось так вони живуть люди вже похилого віку. З великою шаною до рідних і близьких.

  • Маю 4 дітей, 8 онуків та 9 правнуків – цим живу, цим і пишаюся. Попереду велике свято черговий онук Мирон у свій ювілей 25 – річчя одружується, а для мене він ювілейний – народився на моє 50 – ліття. Ось так воно життя цікаве і складне, неповторне зі своїми турботами і  радощами, смутком і надією, що далі буде краще…

  • Я вдячний М.М.Славуник за зустріч, за цікаву розповідь, за те велике прагнення до життя за будь-яких  умов …   

  • І.Мельник     

  • ФОТОРЯД

(більше…)

Сторінка 1 з 712345...Остання »
Істина від Олександрії © 2017 - 2019