Богдан Шуст: Головна амбіція – вивести “Інгулець” на високий рівень в українському футболі

0
63

Фрагмент інтерв’ю ресурсу “Футбол 24” із Богданом Шустом, 33-річним голкіпером “Інгульця”, який прославився виступами за ряд клубів УПЛ, серед яких “Карпати”, “Шахтар”, “Зоря”, “Ворскла”.

шуст

– Як “Інгульцеві” вдалося заманити Вас до себе?

– Не те, щоб мене хтось туди прямо-таки заманював. Петрове розташовується на відстані 200 кілометрів від Полтави. Ще граючи у “Ворсклі”, я частенько приїжджав сюди на футбол. Так познайомився з Поворознюком. В один момент дорозмовлялися до пропозиції, від якої я не міг відмовитися. Мені подобався колектив та тренер. До речі, тренерська заслуга в успіхах “Інгульц”я – величезна. Я не хочу сказати, що точно хотів йти з “Ворскли” – ні. Більше того, мені навіть пропонували продовжити контракт, проте нові умови мене не влаштовували.

поворознюк

– Жорсткість Олександра Поворознюка, президента “Інгульця”, Вас не насторожувала?

– Зовсім ні. Перед переходом у “Волинь” мені про Кварцяного таке розповідали, що їхати страшно було. А після особистого спілкування з Віталієм Володимировичем всі побоювання як рукою зняло. Він – чудова людина. Так, у футболі Кварцяний – зовсім інший. Через свою любов до футболу він під час матчу емоцій не контролює – це правда. Зате поза грою – завжди готовий допомогти в будь-який час, з ним цікаво!

З Поворознюком – та сама історія. Він мене взяв ще одним: я розумів, що розмовляю безпосередньо з інвестором. Тобто, комунікація з футболістами відбувається не через умовного директора команди, який так само на зарплатні, як і гравці. Тут – контакт прямо з президентом, є можливість бачити його реакцію після різних матчів.

Так, бувають всілякі емоції після різних результатів, але помітно, що Поворознюк вкладає гроші та душу в цю справу. Для мене це важливо! На мою думку, прямого спілкування з президентами якраз і не вистачає українському футболу. В основному, говориш через менеджерів, які не завжди переймаються командою та її результатами.

– А життя у селі вас не відштовхувало?

– Абсолютно ні. У самому Петровому ніхто з команди не живе, лише деякі хлопці мешкають на базі. А я, як і більшість, оселився у Жовтих Водах, що в 20 кілометрах від Петрового. На вихідних їздимо до Дніпра, Кривого Рогу чи Полтави. Тобто, з дозвіллям проблем немає.

– Які ваші особисті амбіції у футболі?

– Головна амбіція – вивести “Інгулец”ь на високий рівень в українському футболі. Адже ми представляємо селище з населенням у вісім тисяч, про яке зараз усі говорять. Так, не все ідеально, але маємо всі умови для якісного футболу.

– Чи стоїть перед “Інгульцем” завдання повторного виходу у фінал Кубка України? Вашу команду вже прозвали кубковою…

– Перед нами стоїть завдання від тренера – перемагати в кожній грі. Наш президент – максималіст, тож зрозуміло, що він прагне максимуму у всіх турнірах. Тренер же розуміє, що потрібна ротація, а постійно перемагати в обох турнірах – важко. Словом, є завдання вигравати у всіх турнірах, проте ми розуміємо, що є реальність, тож треба виконувати завдання поступово.

ЗАЛИШИТИ ВІДПОВІДЬ

Будь ласка, введіть свій коментар!
Введіть тут своє ім’я